Максим Марков
Від почуттів так хочеться кричати,
на всю планету, щоб розтанув дим.
З'явилась та, що не дає ні спати,
ні жити, ні змивати грим.
Емоції вирують, наче в штормі.
Колись, так починалась велика помилка,
але це не зупить мої руки.
І що з ними робити я не знаю,
зв‘язати, чи відтяти для науки?
Їх не зупинить навіть втрата крові,
Отличный день, чтобы жить,
и чудесный, чтоб умереть.
Зачем миру песчинкой служить,
но в нём ничего не уметь.
Шикарный день, для прогулки,
О как же долго мы молчали,
и сидя за одним столом.
Мы ненависть не замечали,
к тем, кто нас прятал под крылом.
О как же долго мы страдали,
