Максим Марков
Життя без мата,
як солдат без автомата.
Якщо нема патронів,
кидається граната.
Не потрібно мені ваших форм,
і тіла коханих частин.
Годі цих еротичних реформ,
досить меду з цукрових тростин.
Ваша усмішка на фотографії,
Я заряджу рушницю,
і страхом і журбою.
Мою любов, дурницю,
не називай собою!
Тікай, йди геть, подалі,
Кохайтеся, файні люди,
кохання із ближнім - сила!
війна і журба усюди,
пів нації вже скосила.
Я убив би тебе,
прострелив твою голову,
закопав би в саду,
і забув хто ти є.
Жалюгідний і добрий,
У чому сенс життя?
А сенс життя у тому.
Радіти, як дитя,
не нудьгувать ніколи.
Знайти для себе діло,
Люби мене, люби так,
як нікого іще не любила.
І ніби маленький їжак,
я буду поруч, назавжди для тебе, мила.
Нумо радіти разом,
Сховав меча на полі у траві,
там зняв шолома і полились сльози.
У обладунках лицаря, на чужині,
серце обвили незнищенні лози.
Зелене листя вщент залите кров'ю,
Розрізав чорне небо,
палаючим мечем.
І потопив флотилію,
з пораненим плечем.
Підняв над серцем скелю,
Який же чудовий ранок,
як красиво співають пташки.
Ні мотузки немає, ні склянок,
і на місці мої кишки..
Гірка…
Я в бій пішов за тих, кого любив,
і ними був убитий поза боєм.
Я вільними дорогами ходив,
і там колись був названий «героєм».
Мої руки ще пахнуть тобою,
і цей запах не зникне нікуди.
Не відмити його ні водою,
ані кров‘ю, що б‘є у груди.
Мої очі ще знають твій погляд,