Денис Бондар: Все стихи автора

Все стихи Оригиналы Переводы

« ‹

…

2 3 4 5 6 7 8 9 10

…

› »

Пекло 4#134

В грудній клітині

надувається, здувається кулька,

під тиском, розганяємих думок,

бажає луснути.

Глухий кут,

кат сам собі, кат -

Денис Бондар

Мені Боляче. 3/4#24

Мені до біса боляче дивитись, як ти посміхаєшся -

Це все, нестерпний жах відчувати тебе таким щасливим.

Звісно добре, що ти, покидьок, нарешті вже не ховаєшся,

Але від того, що ти тут, я все більше і більше стаю сивим.

І мені плювати, як ти там сам собі називаєшся.

І яким би вона не старался зробити тебе особливим.

Денис Бондар

Місто самотніх людей. 2#76

Місто самотніх людей -

Самодостатність в зневірі.

Не треба відповідей,

Коли всі і так щирі.

Живуть собі самі по собі,

П‘ють чай з ромашки й меліси.

Денис Бондар

Нездатність. 5#34

Нездатність критично сприймати

Не навколішній, а внутрішній світ,

Обертається для нього важкою,

Трудовою буденністю, власною.

Ходить по собі, покректаючи,

хитається, стирає з чола піт.

103

Денис Бондар

Стати героєм 6#128

Твоє тепло тримає… Знаєш, тільки воно тримає,

Хоч я, необережно, можу його в тебе забрати…

Так хотів повірити, в то, що життя сенс має -

Що, щоб цілком не втратитись, закрив себе б за грати.

Я лежу до стінки обличчям, закриваючись від світу.

Просто обійми… Я знаю, що невчасно, та треба тобі йти.

Денис Бондар

Привіт. Мовчим. Знаю. 6/7#47

Привіт. Мовчим. Знаю. Без думок про тебе засинаю. Колись. Тепер. Навіщо.

А осінь вже минає, мене по тобі не ламає - курю і п‘ю будь що.

В тобі себе не шукаю, нічого не відчуваю. Поглядом. Наскрізь. Ледащо.

Мрію, та не літаю, на ті самі граблі ступаю. Знаю, буде краще.

Привіт. Як Сама? Вітаю! Тобі вірші не читаю, інколи слова віщі.

Без участі перемагаю, на щось там ніби впливаю - моі власні хащі.

Денис Бондар

З якогось боку. 6/7#45

Я жадаю, щоб ти так сумував за мною, як за єдиними теплими днями, цього року.

Я проти тебе обернула твою ж зброю, і ти сам піддався цьому палкому пороку.

Ти дізнався, як це жертвувати собою, коли зусилля твої не вартували уроку.

Кожен день я була готова до бою, а ти коханням називав всю цю мороку.

І ми так живем. Пекельною, цією жагою.

Денис Бондар

Інколи. 2#11

Інколи, розмовляючи з кимось,

Підіймаючи ту, чи іншу тему,

Забуваєшся, що той, хтось,

Може бути поза контекстом.

І в цій єдності остаточній,

І в потоці бурхливих думок -

Денис Бондар

Злість. 2/4#77

Кисло-металевий та гіркий присмак на кінчику язика.

Напружені м‘язи, плечі, шия, стиснуті зуби до болю.

Паливо-мастильна рідина розлита, бракує лише сірника.

Всі системи в готовність успішно приведені, перед початком бою.

Залежно-інтегрована ненавість до себе, мою злість підживлює,

Денис Бондар

Тільки у снах 3#12

Чи міг би бути смішним? Та гумор чорніше від гіркої правди!

Вибирати між грішним й утішним - нікому не подобається гра в шаради.

Без гумору скоріше був би пропащий! І все погане могло би розчарувати.

Але сміятись зі смерті набагато краще - ніж на довге життя уповати.

Чи міг би бути лідером? Але ж так не хочеш когось вчити ходити,

Денис Бондар

Спрага. 2#21

Окрім спраги душевної нічого,

Нічого за стінами, тонкими, ламкими.

Що в полишених хатах - не хвилює нікого,

Що ще за тими чорними вікнами, широкими?

Серце оминає світла, до болі, пекучого,

Думками про смерть, смердючими, липкими,

Денис Бондар

Немає додаткового тексту. 2#70

Нова нотатка,

немає додаткового тексту.

Це перепустка

в буденність легкозаймисту.

Нова латка,

на серці, чорними нитками.

Денис Бондар