Не здається тобі, що наш світ безкінечний килим
Теплотканний, химерний в узорах розлитої пряжі
Що тече він за човником яви, стрекоче та квилить
То сонцем на води, то вітром на гори ляже.
Наче хвилі на нім, чи займисто заквітчане поле,
Що одному побачаться хмари, то іншому храм, та
