Сергій Гайдак
Закривши очі, я мовчу
І слів для правди не шукаю
Уві сні не мучусь, не кричу
Бо не горю, бо не палаю
Мороз під снігом не рипить
Якби я міг украсти твої очі
Залишитись із ними назавжди
Щоб погляд бачить ніжний твій дівочий
Бо чистий він, як крапельки води
Якби я міг украсти твої губи
Затьмарений фіктивним почуттям
Тебе кохав, - собі не признавався
Якби я знав, що час провів не там
То ще тоді тебе, я б добивався
Завжди чарівні, інколи смішні
Прекрасні і напрочуд милі
Як квіти в полі, дуже запашні
Як янголи на небі білокрилі
Вреднючі, не завжди прості
Я хочу стати гарним татом
Кохати, пестить немовля
Не досипать ночей багато
Та зігрівать теплом щодня
Вночі читати колискову
Навіщо крила тим хто не летить
Кому потрібні хвиль пусті надії
Ніхто не знає, як на світі жить
На жаль, ми віковічим наші мрії
Пусте життя і присмак темноти
Щоб нам до серця приторкнутись
Потрібно душу оголить
І не боятися спіткнутись
Вогонь кохання запалить
Відкрити очі, подивитись
В брехні кохання не буває
І не зігрієш там сердець
Любов не тліє, а згорає
По факту, це завжди кінець
Брехнею щастя не збудуєш
А ти втомилась від усього
Не хочеш жити, все болить
Тобі не треба більш, нічого
А за вікном зима сніжить
По пояс все на мить заснуло
Стою, під небом, на дощу
Стою, і тіло промокає
Стою, й не знаю чи прощу
Стою, й не знаю, що спіткає
Стою, і голос вже пропав
Стою, і ноги підвернулись
Давай зіграєм нотку назавжди
Акорди підберемо для кохання
Щоб жити і не знати нам біди
Зітхати в палкій пристрасті бажання
Давай повірим в казку і добро
Прошепочу на вушко колискову
І поцілую ніжно перед сном
Щоб не крутилась мила в ліжку знову
Я буду поряд, пригорну крилом
У сні прийду морським прибоєм