Єлизавета Яшарова
Щоночі сни готують нас до бою,
Але ніхто до нього не готов.
Мов беззахисні кошенята, ми з тобою
Ховаємося від тяжких розмов.
Щоночі сни нас вчать не лити сльози...
Романтика лісу чарує неспішністю.
Від кроку до кроку, від співу пташок
До тиші, що ліс обіймає із ніжністю,
Даруючи ніби у казку квиток.
Танцює вітер понад океаном,
Тікає від його нестримних хвиль.
Здається все навколо нас обманом,
Невартим викриваючих зусиль.
Несе вода солоний запах туги...
Я думки одягаю словами,
І рядками порушую тишу.
Хочу я залишитися з вами,
Щиросерднi омрiянi вірші.
Коли пульс тяжко б'є в мої скроні,
Зварена кава гаряча для двох
Пара духмяна в повітрі витає.
Він і Вона в унісон про любов:
Голос мовчить, але серце співає.
В чистій блакиті високих небес...
Повний місяць горить так яскраво та гаряче.
У калюжі танцюють вечірні вогні.
Один одному знову ми зробимо боляче,
Залишивши слова в серці на глибині.
Ми крокуємо мокрим асфальтом удвох...
Маленька жінка вишиває квіти.
Натхненний погляд зірочок-очей.
Листочки ніжні вчать її любити
Та цілий світ тримати на плечі.
Немов танцюють білі руки жінки
