Нам на небi зiрок замало
Повний місяць горить так яскраво та гаряче.
У калюжі танцюють вечірні вогні.
Один одному знову ми зробимо боляче,
Залишивши слова в серці на глибині.
Ми крокуємо мокрим асфальтом удвох,
Відчуваючи запах дощу та машин.
Метушня не заглушує наш діалог.
Цього вечора ми не рахуєм хвилин.
Стало байдуже зовсім до плям на взутті
Та до вітру, що листя зриває.
Не затьмарить сльота теплих тих почуттів,
Що давно спалахнули між нами.
Цьому місту бракує на небі зірок
Й таємничої тиші замало.
Втім не треба безглуздих, набридлих думок,
Якщо тут твоє серце палало.
