Віталій Золотьонков
найсильніший удар, роблять близькі...
найглибший шрам, лишають свої...
найболючіше слово,.. з останніх сил.
найсолоніші ночі, після втрати крил...
можна прожити "в мирі",
у клітці своєї квартири.
можна зробить нові діри,
в м’якоті свого тіла.
...докури останю
сигарету друже.
скоро вжалять кулі
в груди твої мужні.
Може білий сніг,
заспокоїть тіло.
"Любов захована в простих речах…"
В міцних обіймах з рідною донькою.
Коли голівка спить на татових плечах,
крокуючи в парку повільною ходою.
У світлі ліхтарів, немов в танку,
помітив як кружляла тінь.
Вкриваючи все ковдрою в парку
З’явилась поруч заметіль.
Чарівність півночі несла,
Ми пір’їнки сивої птахи.
Відірвались і падаєм в низ.
Вітер гострий, нам за рідного брата,
Що за коміром лоскоче усіх.
Ми дарунки кожному серцю.
я втрачаю бажання хотіти,
щось зробити, поїхати десь.
я загублююся в цьому світі,
мені сумно
це бісить піздец.
...у квітня мокрі та холодні руки,
з гірким смаком тютюна, під дощем.
Будівлі вулиць, захоплені у смуток.
Вітер поколює, заточиним ножем ...
Почуття - цупка омана,
що захоплює серця.
Що руйнує твої плани
повсякденного життя.
Почуття - повне обману,
У Травня окуляри темні.
Бадьорий настрій і жага пригод.
Пропахлий одяг вогнища приємний.
Лукавий погляд, сповнений зірок.
Перший промінь дарував мені подих,
Мир і світло, Доброту та старання.
Самостійність та самопошук.
Кроки в юність та виховання.
Другий промінь - Мій учитель і лікар,
Після сотні запущених стріл,
Ти навчишся лучити в ціль.
Серцю треба тисяча бід,
Щоб дивитись доросло на світ.
