Ми пір’їнки сивої птахи.
Ми пір’їнки сивої птахи.
Відірвались і падаєм в низ.
Вітер гострий, нам за рідного брата,
Що за коміром лоскоче усіх.
Ми дарунки кожному серцю.
Ми лікуємо старість думок.
Зловиш нас у відкритій долоні,
В раз утворимо в ньому струмок.
Ми хоронимо хлопців у полі,
Захищаємо землі сумні.
І Холонемо почувши зброю,
Що розпалює ніччю вогні.
Пам’ятаємо, у світі мінливе,
Клімат, гори, моря, та масиви.
Час людей закінчиться також,
Ми ж залишимось завжди красиві.
