Олена Коршун
Втрачати
Коли його лишень знайшла,
Впливати
На те усе не можу я.
Дай сили Господи мені,
Зігрій мене
Від холоду зими,
Знайди лише
Мої сліди в пітьмі.
Я не далеко
Броджу у цьому світі,
Грає танго дощу
До тебе наче я йду,
В полоні вогню
Тремчу, згораю й живу.
Мить, спалах і ти,
Кохання – пристрасть душі,
Хочу літати
Не у снах, а наяву,
Все забувати,
Бо лише раз живу.
Летіти сміливо
Вперед, і без страху,
Я хочу засинати і не думати,
Що десь далеко, коханий мій, не спить.
Я хочу розуміти, а не мріяти,
Що він про мене думає в ту саму мить.
Я хочу знати справи в нього як,
І знову чистий аркуш на столі,
Для чого, ну скажи, то все мені?
Нова сторінка і глава життя,
І невідомо де ще буду я!
Питаюсь Бога: "Що там у кінці?"
Як спати
Коли думки далеко?
Як знати,
Що і тобі нелегко?
Тримати
Цю паузу й мовчання.
Що ти є, що без тебе є життя.
Що ти є, що без тебе я є я.
Все шукаєш невідомості,
Все блукаєш у свідомості,
Наче всі шляхи тобі відомі,
Оголена
Душа перед тобою,
Озброєна
Природною красою.
Наповнена
Ніжністю й любов'ю,
Дивись цей світ
Не чорний і не білий,
Він має безліч кольорів.
Дивись твій світ
Затишний, дуже милий,
Він має безліч різних днів.
"Знов не права!"- мені говориш,
"Не так усе!"- мені доводиш,
Показуєш, як помиляюся,
А я така, я - сперечаюся!!
Чому вважаєш, що все знаєш,
Чому на інших не зважаєш?
На висоті
Усе по іншому стає,
Навіщо ти
Забувся, що таке теж є?
Нам втриматись ніяк,
