Олена Коршун
Щастя - до тебе милий притулитися,
Щастя - в твої обіймах загубитися,
Щоночі поруч з тобою засинати,
Кохати і від кохання розцвітати.
І все розквітне як природа,
І стане краще ніж було.
В повітрі чується свобода,
Інакше бути не могло.
Цей дощ, ця веселка весняна,
На нашому боці усе,
Забуваю
Тебе чим далі швидше я,
Твій погляд, очі просто я.
Відпускаю
На волю свої почуття ,
А я даремно
Тебе чекала
І десь таємно
Надію плекала.
Я несвідомо
Всіх уникала,
Давай не будемо чекати
Коли закінчиться війна
І більше будем цінувати
Всі митті нашого життя.
Давай не будемо чекати,
Коли закінчиться війна,
Не питай чому,
Не питай навіщо
Все рівно йому,
Все рівно, не більше.
Не кажи тих слів,
Що ваги не мають,
Ти боїшся, як і я,
Змінити своє життя,
Віддатися почуттям,
Бажанням і відчуттям,
Знову помилитися,
Спокою лишитися.
Хто є для мене "мій!",
Чомусь мене питаєш,
Скажу без всяких мрій
Те, що і так ти знаєш.
Це той хто поруч йде,
Мовчки ніжно пригорне,
Вірити…
Тобі так хочу милий вірити
І сумніви усі відкинути…
Я знаю треба просто вірити,
Твоїм словам, тобі повірити..
Я хочу з тобою родину,
Здорову, щасливу дитину,
І дім , і сім’ю за столом,
І наші поїздки гуртом,
Вогонь у каміні вночі,
Розмови з тобою в тиші
Коли цвіте все навкруги
І дочекався ти весни,
Облиш погане і живи
Сьогодні, завтра і завжди...
Не опускай своєї голови,
Сонце зійде після ночі,
І знову чистий аркуш на столі,
Для чого, ну скажи, то все мені?
Нова сторінка і глава життя,
І невідомо де ще буду я!
Питаюсь Бога: "Що там у кінці?"