Вінграновський Микола
Молоденька хмаринка
Шука в небі хатинку —
Та у небі її не знайдеш.
Молоденька хмаринко,
Нема в небі хатинки,
То ж куди ти, хмаринко, підеш?
Зиму де зимувати,
Прилетіли гуси, сіли у воротях,
Оті білі гуси в червоних чоботях,
В червоних чоботях, в хустинках рябеньких,
Заґелґали гуси, що я ще маленький…
1964
Під рябими кущами вухатими,
Де стерня босі ноги коле, —
Зайці котять передніми лапами
По городах капусту в поле.
Над чорнобривцями в саду
Останнє яблуко висить.
Останній лист упав на чорнобривці вчора.
Між очеретом зорі під Десною.
Я обнімаю слово. Відлітає
До тисячі іще маленька тиш.
1975
На вухо літу коник сюркотить:
Небесні в тебе очі, схаменися!
Павлові Загребельному
Прилетіли коні — ударили в скроні.
Прилетіли в серпні — ударили в серце.
Ударили в долю, захмеліли з болю,
Захмеліли з болю, наїржались вволю.
Отакі-то коні — сльози на долоні.
По хвилях бачу, доле — до тогО!
Ожина дивиться. У зуби аж заходять…
Хто ж, як не я, ще грається з собою…
Поснув сірий лід горою сніг.
Ще б трохи мені, пам’яті: з грозою
Біжить руда вечірня череда.
Погасло на ніч світло, лиш Десна
Вустами темними
Свій берег п’є і хоче.
Ти звідки йдеш? Ти мова, чи ти хто?
На жовтий лист
Ще трішечки безлистя…
У хаті холодно. Твоїх духів лиш запах.
Серед подвір’я на сухій акації
Одружується шпак.