Рубчак Богдан
Крихітно пола
мана моя дама.
Тремтить дробина
очей в очах. Мана
уст на мені.
Дрижить.
Паріс у Третій пісні
Столиця поїздами й антенами ніч намацує.
Не егіда Атени, а брудна фіранка в готелі
тепер мені бринить, Гекторе, і мені добре. Це є
мій день.
Кажеш, що пошиєш мені з каменюк шинелю,
* * *
У клітці пісні
мовчання біла птиця.
Це дар коханій.
Пісня для Мар’яни
Ця любов, наче овочі цінні.
Дозрілі, пізні.
Самотні дівчата
носять на грудях стигми місяця
— два відображення його обличчя —
що сповнюються жадібним стражданням, коли ніч,
що сповнюються нестримною спрагою,
і п’ють його повно.
І тоді
