Юрій Тарнавський: Все стихи поэта

Юрій Тарнавський

Український та американський письменник і лінґвіст, один із засновників Нью-Йоркської Групи аванґардних українських діяспорних письменників та співзасновник і співредактор журналу Нові поезії, як теж член американської групи письменників-новаторів Fiction Collective. Пише українською та англійською мовами. Проявляється в жанрах поезії, прози, драми, есеїв, та перекладів. Твори його перекладено англійською, гебрейською, італійською, німецькою, польською, португальською, російською, румунською, французькою, та чеською мовами. Його докторська дисертація Knowledge Semantics (Нью-Йоркський Університет) виступає проти теорії розкладальної семантики та поєднує погляди Ноама Чомського і Гиларі Путнама в одне формулювання.

Все стихи Оригиналы Переводы

1 2 › »

Україна

Не степами і не горами

простяглася твоя географія —

на півкулях мільйонів сердець

і крізь невидимі простори пісень.

Не створила тебе історія,

а туга за твоєю красою.

Ти народилася в душах, як поезія,

by Юрій Тарнавський

Росія

Країно, що страждаєш на комплекс материнства

і обмотуєш інші нації колючим дротом своєї любови,

хіба не знайдеться серед твоїх синів

хоч одного, який сказав би: “Залиши їх, мамо!”

Країно-велетню, ти живишся безборонними книжками,

мов немовлятами в дитинцях бібліотек —

я жив би й мільйон років, щоб пройти тебе до краю,

by Юрій Тарнавський

Антиукраїна

На поверхні хортиць, запалі, як щоки,

виходять ті, що залишилися з запорожців,

одягнені в модерні шаровари піжам

і з мовою, знищеною Рязанню, як хемікалією.

Деякі стараються закрити свою совість

вишивками, які до цього замалі,

by Юрій Тарнавський

Старість Казанови

Кожного погідного ранку Казанова,

одягнений в рожеві жіночі панчохи,

виходить на вузькі левади міста

збирати зомлілі метелики презервативів.

Стіни його кімнати облуплені

змощеними муміями поцілунків,

які він витяв тремтячою рукою

by Юрій Тарнавський

Болить голова

Болить голова, як

книжка лежить на столі, як

дерево стола тримає на

собі цю книжку, як очі

дивляться з одної сторони

обличчя на світ, у

якім стіл і книжка тривають, як

біль голови.

by Юрій Тарнавський

Птах не сидить на гілці

Не прилетів птах

до гілки, видно

на ній тільки місце

для його ніг, довкруги

неї порожнечу, подібну

до саду, купи білого

повітря, ширші вгорі, балянсуються

на її кожній бруньці.

by Юрій Тарнавський

Старий король

На троні

зі своїх костей,

що скриплять,

і з власної

розхитаної

тіні

він сидить

у короні

by Юрій Тарнавський

Жінка іде в сад

Жінка іде в сад,

Бере з собою руки,

приладдя, подібне до своїх кінцівок,

торкається скель, які

минає, немов з кущів,

струшує з них краплі,

неподільні, як непаристі числа,

зачіпляється частинами тіла

by Юрій Тарнавський

Вісім очей

Вісім очей,

я маю

вісім

очей –

одні очі,

щоб бачити

мою шкіру,

що жде повороту

by Юрій Тарнавський

Сад має обличчя упиря

Сад має обличчя

упиря, хоч починає

цвісти, напух від

тиші, як від крови, як

губи, посиніло його

каміння, простягає до шиї

свій грунт, покорчений, як

пальці, як очі,

by Юрій Тарнавський

Дехто не хоче вмерти

Дехто не хоче

вмерти, як хотів

мати іграшку

дитиною, не

може їсти від

бажання, дістає

гарячку серед

ночі, треба для

by Юрій Тарнавський

Птах сидить на гілці

Сидить птах на

гілці, на дереві,

що розгалужується від

його ніг, притискає

кольорову голову до

ока, великого й прозорого,

як вікно, розсуває

пір’я, немов важкі

by Юрій Тарнавський