Запрошення
Ах, де ти, лицарю на білому коні?
(Вже місяць-молодик чарує вечір
і в серця спраглого відчиненім вікні
з’явилась знову туга молодеча).
Ах, підніми на приязне рам’я?
і понеси мене у простір неба,
щоб, наче зірку, віднайшла там я
себе саму — свою любов до тебе.
Ах, відірви на мить хоч від землі,
щоб знову я — замріяне дівчатко —
в ілюзій піднебесних кораблі
мандрівку починала від початку…
По вінця в серці туги і жаги:
все вкрилося фантазії габою.
…Чи вистачить відваги і снаги,
щоб справді, лицарю, піти з тобою?
1962
