Зачиняється брама НІКОЛИ
Зачиняється брама НІКОЛИ,
Чути скрипи покинутих мрій.
Стулки міцні опишуть півкола,
І засне життєрадісний рій.
Випаруються зовні прикмети:
Пам’ять слабкості, сили уклін.
Втратять значення хіть і монети,
Втіха вчення, страждаюча лінь.
Світ завжди поступається прямо,
Не зупиниться криком: «Зажди!».
Втім, для інших відчиниться брама,
Що тепер має назву ЗАВЖДИ.
