Я ж ніколи не плачу, ти знаєш
Я ж ніколи не плачу, ти знаєш…
Я ж сильна і не вмію ламатись.
І коли в моє серце ножі ти пускаєш,
Про свій біль не дозволю дізнатись.
Я ж ніколи не зможу любити,
Бо немає його в світі цьому…
Мою душу, як скло, можна легко розбити,
Розкидавши уламки по світу земному…
Я вся повна бажань, та думки всі пусті,
Мені набридло слова вітру чути…
Мене дратують звуки в твоїй мертвій душі,
Зупинити б стук серця і все це забути…
Я ж ніколи не вийду на світло, ти ж знаєш…
Я із темряви вся, уся до краплини..
Лиш коли мої сльози побачиш, пізнаєш..
Чи багато в мені залишилось людини..
