Я згадаю тебе ще не раз.
Я згадаю тебе ще не раз.
Хоч немає у цьому і понту.
Хоч не встигло і сонце для нас
засвітити і пів горизонту.
Я згадаю тебе і нажаль.
Мені боляче буде все також.
В хворім горлі ставатиме чай
швидкоруч заварений зранку.
Я згадаю тебе та не буду
просити у часу повтору.
Та забуду, невдовзі, забуду
і відкрию для сонця простори.
Я згадаю лиш потім для того
щоб звірити шлях у житті.
Не створити помилки щоб знову
від яких захотілось б втікти.
