Я БУДУ ЖИТИ!
Холод на вулиці, холод у серці.
Думка із думкою сходяться в герці.
Думка за думкою ходять по колу.
Так, як раніше, не буде ніколи.
Так, як раніше було, вже не стане.
Рай на землі ще нескоро настане.
Навіть , коли будем жити із миром,
Вірить не станем фальшивим кумирам.
Як жити далі і де взяти сили?
Під прапорами холодні могили.
Де взяти сили і як жити далі?
Їм не потрібні посмертні медалі.
Вдови і сироти, батько і мати...
Світ неквапливо рахує гармати,
Не поспішає, не дивиться в очі.
Світ хоче спокою, правди не хоче.
Що нам робити, Вкраїнонько- ненько?
Допоможи, підкажи нам, рідненька!
Де нам узяти снаряди і танки,
Щоб повернути щасливі світанки?
Я- Україна: і воїн, і мати.
Я не боюсь, мої діти - солдати.
Всі, хто не став рятуватись у втечі,
Допомагай, підставляй свої плечі.
Можеш- воюй, а не можеш - донати.
Бідний потрохи, багатий - багато.
Час і тобі свою зброю дістати
І не мовчи, коли є що сказати.
Ми - українці, така наша доля:
Кров'ю і потом виборювать волю.
Силою правди здолаємо біди,
Згинуть з ганьбою криваві сусіди.
Буде лиш вітер там пусткою вити.
Камені й попіл, а я буду жити!!!
Ми будем жити, свій рай будувати,
Будем щоразу міцніші ставати.
Працею край піднімемо з руїни.
Світ, ти живий, поки є Україна!!!
