Білий вірш темним янголам..
Що гірше ображеного янгола,
який марить помстою?
Навіть дияволу сили не досить,
щоб з ним порівнятися..
Коли янгол зривається по вині когось,
обертається злобою з подвійною силою.
Я ж бо бачила це, я знаю як тріскають скроні
від напруги та крові, що гнів розганяє по венам наївним (колись)
і молись, не молись..
Втамувати образу його буде дійсно не просто,
м'яко кажучи,
це як розбити те, що сподівалося - ти захистиш
та просити пробачення.
Адже, правда, творці ображенних ангелів - ті, що найближчі.
Тільки їм може вектор вказати п'яту Ахілесову.
Найгірше, що коли розкриваєш обійми,
втрачаєш будь який захист.
Іронічно, та зовсім не весело.
Та чи чесно?..
Тільки сильна любов може крила відкрити
та знищити злобу.
Вони ж бо не винні, керуючись серця образою,
просто не бачать спасіння і починають крушити
на шляху усе те, що нагадує їм поразку.
Трохи часу та сильне кохання - цьому є ліки.
Кожен ангел колись ж бо падав з небес.
Розбити свої окуляри рожеві - пів важкого шляху,
але потім розумієш краще з ними чи без.
Звісно, що без.
Хай на кожного ангела знайдеться той, що злікує, врятує.
Той отримає більше ніж може собі уявити.
Хай почує мене кожен ангел, що вже помстою марить -
повір твоя помста біль твій ніяк не втамує!
Чекай.
Трохи лиш часу..
Твоя поміч десь уже поруч.
