Вона
Вона, як міцне вино, непомітно п’янить.
Багато говорить і мало ночами спить.
Її тонкі зап’ястя пахнуть, як літні квіти,
І коли на серці кепсько — з нею хочеться жити.
Вона проста, як вода чи два на два.
Зранку їсть вівсянку, з обіду червоне вино.
З нею щиро віриш в забуті з дитинства дива
Й неймовірні історії зняті в старім кіно.
З нею світять яскраво вгорі зірки.
З нею ти більше, аніж насправді є.
У такої жінки просять руки,
Щоб сказати світові: «Це моє».
