Очі не брешуть,
ніби дзеркало в душу,
тлумачать усе,
що так палко ховав.
І з сотні думок,
зобразити так змушують,
начхавши на все,
сльози не подолав.
А сльози - росинки,
краплини кришталю.
Для сукні всі нитки,
з гіркого мигдалю.
Вівтар в повній тиші,
зупинений подих.
Усі тихі,мов миші,
і губ терпкий дотик.
Мов вибух з овацій,
кульмінація щастя.
Палітра реакцій,
мов завершена праця.
