Вівці у мряці
в перекладі Марти Тарнавської
Sylvia Plath
Sheep in fog
(The hills step off into whiteness…)
Горби відступають у білість.
Люди чи зорі
Дивляться сумно: вони невдоволені мною.
За поїздом віддиху смуга.
О нешвидкий
Коню іржавого кольору,
Підкови, тужливі дзвоники —
Зранку чимраз то більше
Ранок чорнішає:
Квітка покинута.
В кістках моїх тиша.
Далекі поля серце мені розтоплюють.
Вони загрожують,
Що поведуть мене прямо в небо,
В небо без батька, без зір, у чорну воду.
***
