Вічні пошуки (44)
У літні ночі замерзають руки,
в туманних днинах загусає кров.
Блукають у саду під скрипки звуки,
в надії, що колись зійдуться знов.
Відлунням долинає сміх,
чарівної дівчини із казок.
Та звідки він, знайти поки не зміг,
орієнтиром стане світ зірок.
Зникне туман, покине холод тіло,
і назавжди закінчиться пітьма.
Але навічно залишиться діло,
шукати у тумані тих, кого поруч нема..
