Верба (166)
А хочеш,
я в тебе закохаюсь?
Ти щось мені грізно торочиш,
але я цього не лякаюсь.
То хочеш цього, чи ні?
скажи-но мені хоч слово.
Бо сам я на тій чужині,
нашу казку забуду чудово.
Я на місці, а ти ще ні,
я чекаю тебе під вербою.
Споглядаю стрімкі течії,
вони ваблять мене за собою.
День і ніч все сиджу і не знаю,
чи ти прийдеш до мене, чи як?
На сопілці я поки зіграю,
пісню, що написав земляк.
До світанку тебе поруч немає,
розбиваються глечики мрій.
Окрім серця, він нічого не має,
музикант подаєття у бій.
Течія переважно сильніша,
і холодна вода огортає.
Серед риб йому доля миліша,
сльози дівчини, вже світає..
