Вечір Ніч
Далечінь від світла тиха,
спокій з півночі тече…
Кущ ліщини ледве дихав —
кидав краплі на плече…
Я стояв лицем на південь,
очі в темряві купав.
Слухав: Віз Чумацький їде —
сіль по небу розсипа…
В очі світло натікає —
душу висвітлить твою…
Обертаючи за плечі,
бачу: у очах туман…
В мене ніч. А в тебе — вечір…
В тебе й сіль для моїх ран…
***
