Упир
- Здрастуй, мамо, це я, твій забудько, твій син.
Так, я бога забув, так і ти ж не святая.
Командир підійшов та у шию вкусив -
Я злетів! Правда, зараз чомусь не літаю.
Кажуть, десь унизу загубився твій дім.
Я не певен, на швидкості важко побачить.
Потім щось як ударить між крила крізь дим...
Що ти кажеш? Собачий? Ні? Свинособачий?..
Взагалі, мені байдуже, байдуже все.
Кожен хай язиком хоч до несхочу плеще,
Хай дивується, хай головою трясе -
Серце стало давно і не б'ється, так легше.
Повз проносяться тіні лише, міражі
Старіков, і дєтєій, і бєрємєнних женщін...
Ну, подумаєш, що тут такого, скажи -
Однією мамашею більше чи менше?
