залиши моралі свої далеко на потім..
залиши моралі свої далеко на потім,
все одно не почую і не відчую тим пач.
треба було гальмувати мене ще на зльоті,
а не коли вже злетіла коробка вщент передач.
від невдач я ламалась та проте по граблям танцювала
чи то випадково, чи не досить розуму ще.
школа до цього нажаль мене не готувала.
хоча як пояснити навіть дитині це все.
як розказати, що життя буває суровим,
що найближчі зі спини б’ють бува без жалю.
тому і дитинство залишится в серці чудовим,
коли не врізалась так різко реальність в душу твою.
а зараз лиш імпровізом життя я будую хоч якось.
і на помилках нажаль ніяк не навчусь.
та щоб там надалі зі мною ще не траплялось,
нікуди не дінусь, все ж таки, якось прорвусь.
та не кажи мені як,
не кажи що робити, як жити.
ти ніколи не взуєш моє особисте (взуття).
моралі свої можеш десь там на потім лишити.
все одно я по своєму буду творити життя.
