Тіні слів
Від наших слів падали довгі тіні,
вони котилися від вуст до очей
і закривали своїми хвилями береги,
з яких ми щойно говорили один до одного.
Дороги цих слів потонули у пам’яті
і ось ми вже не в силі
пригадати про що була та (роз)мова,
яка розламала тіло надвоє,
зробивши нас чужими.
Слово вислизнуло із мокрих рук,
якими ти, мов риба,
перебирав поміж хвиль,
намагаючись зробити зі слова човен.
Човен повний слів,
що змовкли..
