ти постав переді мною
ти постав переді мною
зроблений із каміння, покритий шаром золота
я не каменяр, я не маю спасіння
у цій битві слабких сердець і розуму
люди живуть коротко, іноді лишаються лиш відбитком душі на пересічних стінах
я не знаю, що ти такого зробив в минулому, але в цьому житті трясуться у мене коліна
трясуться вулиці, пересипають людей догори дригом по різних містах і просторах
можливо колись ще побачимось, ще колись, під час Ноєвих повеней
