Маргарита Румянцева: Все стихи автора

Все стихи Оригиналы Переводы

Фатум

Тут сонце — дике, тут воно — чуже,

загадки пам'яті тут губляться у спеці,

і кожен промінь, мов титановим ножем,

викроює всі крихти розуму із серця.

В піщану бурю часу ти пірнаєш з головою,

полишивши й забувши все життя,

Маргарита Румянцева

Всесвітній потоп

Тихо тонуть вороженьки,

тихо тонуть страждання мої.

Під водою позникали землі —

так втонули мої гріхи.

Чорні води ховають нечистих,

Маргарита Румянцева

Паноптикум

Не дивися ж ти на мене

бездонними очима,

я постійно обертаюсь,

я їх чую за плечима...

В прірву чорну, неозору

тягнуть мене скляні очі,

Маргарита Румянцева

Григорієві Савичу

Степову землю дику ріже плуг —

Давно забута дивна мова правди.

Загублений серед борозних смуг,

Ти сієш істині натхненні серенади.

Якби прийшов ти зараз у цей світ,

Маргарита Румянцева

Впертість

Квіти зтоптані всіми:

не лиш тими, про кого питають,

не тільки нами, такими;

нічого! Ще повиростають!

Казка хитає головою —

Маргарита Румянцева

Білий

Як хочеться повірити й відпустити!

Змиритись, полюбити і простити

цей жах чудний — невблаганний кінець.

Прошу, скажіть мені, хоч хтось, та подивіться

Маргарита Румянцева

Торішньому літу

В неводи чорні на хмари

Заплелись кабелі інтернету,

Люди, модерні Ікари,

Розбудовують власну планету.

Маргарита Румянцева

Торішній весні

В алеґрії меткій свище вітер,

Із берез молоде гілля видер,

А на небі хмаринка легка —

дрібнесенька, ось така!

Розжарений диск в небі тане,

Маргарита Румянцева

Я хочу...

Я хочу, щоб моє тіло пронизало убивчим холодом,

бо боюся, що врешті може не прийти весна,

як добре, що ти не говориш віршованими мовами,

як добре, що ти досі темінь не спізнав...

Невже мене таки в цій битві диявол подолає,

що просунув пазурі навіть у твою світлу душу?

Маргарита Румянцева

Молдова

Загублена поміж двома твердинями,

Моя тендітна та нехитра дівчино,

Ти вмита пахощами міцно-винними,

Тобі співають кобзарі незлічені,

На пагорбах, немов застигле море шовкове,

by Маргарита Румянцева

Ґюнеш

Жадаєш ти світла,

Лиш попросиш — і маєш,

Летиш стрімким вітром,

Береш все, що шукаєш.

Пече безтурботно

Маргарита Румянцева