Ти – муза, та я чомусь тебе втрачаю
ти – муза, та я чомусь тебе втрачаю.
ти десь блукаєш між моїм і не моїм…
і що робити я давним-давно не знаю,
в зимовім серці – літні грози й грім.
мені б хотілося тебе кохати,але ти
вже не один у серденьку та горі свому
і вже не боляче, а хочеться втікти,
та я біжу поколу біля твого дому.
мені би десь напитись глікодину,
щоб я у глюках бачила тебе одного.
та біль ламає мене просто як людину
і робить ями ,там де є дорога.
я заспокоюсь і втечу від всіх в астрал
і там блукатиму з потворами своїми.
лиш моє серце ти давно украв,
воно лежить десь в тебе під дверима….
бо воно не потрібне тобі…
