Страшна подорож (128)
У темну ніч, коли в пітьмі не видно,
ні ворогів, ні друзів, ні мерців.
Чистим, святим, буває лиш огидно,
коли потрібно бачити творців.
Серед лісів, серед нічного неба,
крім холоду і мороку лиш очі.
Білим плащам, у каптурі потреба,
сховати свої голови пророчі.
Коні вищать, від холоду і страху,
від того, що у темряві не диха.
І на святих навіює то жаху,
бо відчувають силуети лиха.
Темна дорога не вартує того,
що вже чекає на її шляху.
Волосся дибки, меча тримай же свого,
бо щось за мить шкребеться на даху...
