Стожари
Я вiдчуваю тендiтнiсть
вкрай відкритого серця
Неспроможність осягнути механізми часу
Просто зараз на хвилях мрії
мене приносить
прямо до тебе
До тебе в обійми, коханий,
Ти нічого не кажеш
В очах твоїх тільки зорі
Зорі, що мерехтять
У небі над нами
Даю тобі мов дитині груди
Цілую твоє чоло
Ти весь сяєш
наче
Місяць і зорі разом
В тобі є якась таємниця
Якої мені не дізнатись
Така спрага і спокій
Така пристрасть і тиша
Вогонь і водночас вітер
Такий прохолодний й ніжний
Що я вже заколисала своє розгублене серце
Я вже не боюся завтра
Бо
Є тільки зорі,
Зорі, що мерехтять.
Ще з епохи Гомера
пливу я в тім білім човні
у біло-прозорій туніці, в сандалях з золотими стрічками
З ніжнім сміхом
Струменями мови
Підкорюю твої вежі
Де ти, загартований часом
Здаєшся так просто мені
Потім у вишиванці й намисті
з важких дукатів
Я
веду тебе стежкою
вздовж ріки
на леваду
Де в одному із стогів
Ти візьмеш цю красу
Просто неба
І дізнаєшся
що таке щастя,
під зорями,
зорями, що мерехтять.
У жадібних поцілунках посеред гучного міста
В його алеях і парках
Десь на межі хвилин
Можна майже забути
Тих, ким ми є завжди
Але у мить поцілунку
Часу не чутно плин
Зараз є лиш секунда
Мить
Атом
Іскра
—
Ти створений з зорь, які відчули щось рідне
в зорях
З яких створена Я
