Сон
Щось трапляється надто пізно,
проте, іноді - не дарма.
Знов у серці блукає грізна -
зима.
Розгубилися і розбіглися
путівці мої навсебіч.
На душі чорним смутком тяжіє -
ніч.
Не наосліп, навпомацки, не в пітьмі,
а в буденності пустоти.
Все блукаємо і не знаємо,
хто є ми.
Ще до світла, до раннього, сплине час,
згасне вкотре холодна ніч.
Головне - не згубитися в сірих днях,
серед інших - байдужих облич.
