Сморід . Наче собака здохла
Сморід . Наче собака здохла
А й сам наче тащив мертву шавку в себе на спині
То була ти
Чи ні ?
Мм, собаки вірно можуть любити
Ти знаєш що це таке ?
Попри сонце Попри стрімке
Дорогами стирати коліна…
…Незміна …
Чи ти ? чи погода ?
Хто знав ?
Я ! Твоє тіло , усі візерунки , дитячі страхи
Ще давніши малюнки
Де мама , а тата нема
Ним тобі став я
Так?
Ти злизувала кров з моїх ран
Але не щоб біль мій змягчити
А я завмер , от баран
Пий , суко, що я можу вчити
Я думав , що ти не навчилась у чужих обіймах танути
Мені не вистачило і життя
Помилився , ти прегарно тануло
Але чому розтанув я
