Синочкові
Тягнеться до сенця рученятами,
Дивиться очицями зіркатими,
Бо йому цікаво все навкруг.
Обережно боязко ступаючи,
Робить, ні за що вже не тримаючись
Свій найперший самостійний крок.
Діти згодом всі стають дорослими,
Колись й перед тобою, мій соколику
Відкриються усі шляхи-путі.
Лиш одне сказати хочу, сину мій:
Ким би ти не став, та будь Людиною,
Це найголовніше у житті.
1981 р.
