Шлях обраних
З неба чорного тьмяні зірки,
як раніше, летять до ставу.
Не забути і через роки
дикий степ, і у пояс - трави.
Сонцем вщент ті опалені дні,
шабель дзвін і пекучі рани.
Рахували ми дні земні,
і відходили надто рано.
На могилі кобзар застиг,
сивий чуб і засмаглі руки,
Не жалкуй, якщо щось не встиг,
свою справу завершать круки.
Лиш єдиного не забувай,
серед буднів лихої омани.
Боронити свій рідний край -
то є шлях лише для обраних.
