Ряст топчу я недарма
Туманом сизим сни лягли рожеві
На кучеряві коси і чоло,
Життєва осінь кличе вже до себе,
А молодості як і не було.
І де літа поділись мої юні?
Кудись помчали щастя доганять.
Співають про кохання серця струни
Так ніжно-ніжно на мажорний лад.
Бо недарма на світі ряст я топчу,
Скільки їх іще? Лиш знає Бог.
Я залишу по собі вірші-сповідь,
Читаючи мене згадали щоб.
2016 р.
