Рідні стежки (134)
І ніби місця усі рідні,
і ніби там люди свої.
Але на емоції бідні,
і навколо ліси не мої.
Знайомі обличчя і друзі,
незнайомці й старі вороги.
І та давня любов у блюзі,
і печені давно пироги.
Не здається усе воно рідним,
і у людях вудчутно підступ.
Ніби щось не існує гідним,
ніби все - театральний виступ.
Це дурня, і безглузді думи,
все змінилось, змінився і я.
Ніби знищено моральні тюрми,
ця доріжка тепер не моя..
