На околицях твоїх думок..
На околицях твоїх думок давно вже не ростуть квіти.
Дилеми старих сторінок шукають будь-який вихід.
За спину усі тікають слова та й немає з ким говорити.
І зустрітися з кимось вже не шукаєш ти привід.
Наче привидом поруч ходить амбіція жити.
Проте щось тримає, якщо ж не здійняв білий прапор.
Попри струс долі серце змогло полюбити.
Хоч ти і думав, що більше до цього не здатен.
Рани болять.. Та в очах її ти віднаходиш вакцину.
Яка наврядчи їх знищить, проте хоч втамує той біль.
І перед нею весь світ твій стає лиш чимось вторинним.
А надія ховаться між крил нафарбованих вій.
Можливо вона, та з ким треба тобі говорити,
можливо вона, та з-за спини хто зловить слова.
Можливо на околицях твоїх думок вона знову висадить квіти.
І нарешті стане на місце збита колись голова.
