РАННЯ ВЕСНА
Ще ночами підмерзає та холодний вітер дме,
Й латки снігу крижаного ще маячать де-не-де.
Все застигло перед стартом довгожданої Весни,
Бо ще вітер теліпає шлейф холодної Зими!
Й час, неначе, зупинився й вкрився пеленою,
І ніяк не розминеться Весна із Зимою!
Весна рання ще дрімає в непорочній наготі,
Стугонить в висках надія у Весни передчутті.
Яка ж чиста та прозора її скромна простота!
Мов незаймана дівиця в цитаделі у Христа!
Скоро вже роса прозора, змиє сон з її лиця,
І оновляться ізнову людські душі та серця!
А коли зоря ранкова предвістить новітній день,
І тоненький промінь сонця Землю доторкне, лишень,
Божий світ помолодіє, блиснуть іскорки в струмках,
Й перша пташка заспіває у густих чагарниках.
Й по судинах гілочковим потече весняна кров,
Вже останню мить дрімає нерозмитнена Любов!
