Пробач, мій палач,
Що осанка не рівна!
Тобі зручно рубати,
Коли я така?
Пробач, ти пробач,
Що я божевільна!
Можеш душу забрати
Та за разом життя.
Сам лиш побач -
Совість же не стерильна!
Я не буду тікати
Від каяття.
Хай зірветься плач -
Не вір, буду сильна
Нема де ламати.
Співчутливість - сміття.
Пробач, мій палач..
Озлоба доцільна!
Я ж не в силу встоЯти,
Ждать крові лиття.
Пробач ти, пробач..
Та болюче колінам!
Можешь зразу відтяти
Вище шиї життя?
В ньому нема перездач.
В ньому немає прозріння.
Вже досить чекати!
Ти тягнеш все час..
Не бачиш? Побач!
Адже я - божевільна!
Та як вільною стати?
Знайти з богом злиття?
Палач, мій, палач..
Чом же біль не для двох?
Може ти є мій бог?
