Полювання
Дні втрат і віднаходин,
дні сонячних думок,
де сміх, як бризки глоду
серед пустих гілок.
Та й голова на скрузі
болить від денноти;
мисливський зір в натузі
не годен осягти
ні спотику козулі,
ні зламаних стеблин,
ані польоту кулі,
що пущено вдогін.
Твій пес затято гляне
у той темнавий бік,
бо ж дике око в’яне —
хрип лине звіддалік.
Йому все аби гони
до крапельки снаги,
щоб жмут пахкої вовни
добуть хоча б з ноги.
А я зірвав рушницю,
щоб відступився гнів,
і стрілю лист, як птицю,
що падає долів.
Розлізлась на волокна
конопляна луна —
хтось поряд гостро зойкнув…
А-а… Тиша набіжна.
І листя облетіле
хрущить усе, хрущить,
і пес як знавіснілий
все гавка у блакить.
***
