Політ пташки
Вона летіла, крильцями тремтіла.
А хтось дивився сумно так з вікна
На неї, на її маленькі крила,
На вулицю, що в сутінках пливла,
Як човник, заблукавший в океані.
І хтось хотів розгледіти в тумані
Умовний сенс самотнього життя,
Та бачив тільки постаті незнані.
І в серці тріпотіло відчуття,
Що всі ми проживаємо в омані.
Вона летіла високо і гордо,
І вітер оминав її думки,
Лишаючи позаду переможно
Дахи, людей, самотність і роки.
