Починаючи з міста в якому усе слова
Починаючи з міста в якому усе слова,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,
Завмерло, що вітер, що люди, як хмари і дим
Про щось, що здавалось важливим, але непомітним,
Залишилось
Невимовним, не схопленим і таким,
Що доповнює тугу розвернутих у минуле
Очей, що блукають галявинами картин
І шукають сліди безпритульної
Юності, любові,
Вічності.
І знаходять слова, чуйні барви її світлин,
І тримаються їх та співають свої еклоги,
І війна переходить з великої жертви до слів:
Відбій повітряної тривоги.
Залишаються книги, зображення карт, домів,
Портрети епох, переповнені чаші історій.
Журнали промов, фігури прекрасних жінок
Дотик яких не згадають твої долоні.
Це змагання скульптур, веремія сюжетів, облич,
Це написані ноти про юність, про вічність і бога.
Де війна переходить з великої жертви до слів:
Відбій повітряної тривоги.
04.05. 2024
