Памя’ті загиблим
Хто згинув у бою кривавім,
Хто землю рідну боронив,
Той в пам’яті людської Слави,
Найвищі сходинки посів!
Цвинтар у виритих могилах,
На серці невимовний щем...
Своїх дітей у домовинах,
Прийняв вологий чорнозем!
Їх душі в зорянім зеніті,
Життя забрала в них війна!
Й на темно-сірому граніті,
Лишила їхні Імена!
Й злітає до небес шалено,
Звитяжна, героїчна рать,
Туди, де Господа терени,
Й свята Божественна печать!
Де Вічність німоту полоще,
Там, де зозуля не кує.
Вони ж поклали найдорожче,
Що в них було. Життя своє!
За отчий край, за Україну,
Вони стояли до кінця!
Та за протоптану стежину,
Ще молодого дідуся...
Що йшла до рідної хатини,
Яка стрічала їх теплом.
За сміх маленької дитини,
За щиру й віддану любов!
Світлішає в зірковій гущі,
Спалахують нові вогні.
Летять до Бога їхні душі,
Незламні, світлі та палкі!
Пошана Їм! Герої з нами!
Настане переможна мить!
Вони відважно стрій тримали,
Щоб зірку щастя засвітить!
