Останній бій
Чорні води Дніпра, стіни Хортицьких скель,
лодії повертають додому.
Попереду - князівський дракар-корабель,
Святослав ним керує без втоми.
Хвилі чорною ковдрою б`ють в береги,
вузьке гирло приховує смерть.
Печенізька стріла вже збирає борги.
Заяріла війни коловерть.
Князь, поранений в груди, схилився на бік,
але руки стискали ще меч.
На яскравого сонця поглянувши лик,
він піднявся усім всупереч.
Невелика чота все ж прорвалась вперед,
і на березі прийняла бій.
Лютував Святослав, поміж давніх дерев
заховався стрілець-лиходій.
Зашарілась стріла, і у серці вогнем
запекло, і упав Святослав.
Лиш Валькірії душу його чорним днем
понесли до небесних лав.
Майже всі полягли, лише кілька човнів
повернулись додому з війни.
Переміг печеніг славних, мужніх синів,
які в Вирії бачать сни.
Пам`ять плине крізь час, і жива по цей день,
там, де води чорніють Дніпра.
Там витають по нині тіні княжих знамен,
і плескоче холодна вода.
