Осінь ...
Осінь золотиста, барви кольорові,
вкриє землю тихо ніжною красою,
де торкнеться пензлем, лишить хоч краплину...
створить нову казку, новую картину...
Мов сторінки в кинжці вона розмалює,
подихом чарівним землю окрасує,
ніжність подарує, доброту і ласку,
і заграє барвми ця чудова казка...
Вогник золотистий ледь-ледь погасає,
спогади барвисті свої залишає.
В книгу між сторінки листя покладе,
і творити казку більше не піде.
