Опускає вигнанець голову
Опускає вигнанець голову,
кутом яблуневим ріже,
скуштувати радить полову,
приготування подається свіже.
Відчайдух-безлюдник
від сторонніх, як ховрах, ховається,
у долі життя, мов трикутник,
скромно вихваляється.
Сяде одиноко читати
у парку, що у підніжжя
того вічнозеленого ботсаду,
що проріс зі збіжжям.
